Літературні цікавинки

Літературні цікавинки

 Дізнайтеся про цікаві факти з життя відомих світових письменників та поетів, їх вислови про книгу та читання, улюблені цитати з прочитаних книг тощо.

Літературні постаті

·                М.І. Костомаров мав феноменальну пам'ять. Він міг не тільки цитувати окремі місця з літописів, але й цілі акти і документи. З пам'яті виголошував великі уривки шевченкових поезій і вірші інших улюблених поетів, декламуючи часто Байрона, Шіллера, Гете та Максимовича. А найбільше подобалися йому українські думи: поет-учений пам'ятав не тільки тексти всіх дум, але й усі відомі їхні варіанти.

·               Найбільше мов серед українців знав А.Ю. Кримський — український вчений, письменник, перекладач. Коли його запитували, скільки мов він знає, відповідав: «Мабуть,  шістдесят, а то й більше!» У дитячі роки він досконало вивчив німецьку, французьку та англійську мови. В юнацькі - добре оволодів грецькою, турецькою, італійською, давньоєврейською, санскритом. Мови вивчав до кінця життя, став ученим-орієнталістом світового рівня, спеціалістом з арабістики, тюркології та іраністики і лишив після себе понад тисячу наукових праць. Він перший доніс до українського читача безпосередньо з оригіналів східну поезію, зробив переклад цілої її антології ІХ-ХУ ст., додавши вступні наукові довідки.

·                 Перебуваючи у Парижі, Марко Вовчок заприятелювала із знаменитим французьким фантастом Жюлем Bерном. Наслідком їхньої дружби було те, що Жюль Верн дав українській письменниці виключне право перекладу його творів на російську мову. Вона переклала 15 пригодницьких та науково-фантастичних романів Ж.Верна і сприяла популярності цього письменника в Росії.

·                Г.С. Сковорода володів даром передчуття. Те, що він передбачив власну смерть, відомо багатьом, проте в історії залишився ще один неймовірний випадок. У 1770 році філософ три місяці жив у Києві у свого родича Іустина – начальника Китаївської пустині. Раптом під час прогулянки Подолом Сковорода відчув сильний трупний сморід. Наступного ж дня він всупереч проханням покинув Київ. Через два тижні в Києві почався мор і місто було зачинене.

·                Один з найвизначніших письменників Франції, історик, філософ, поет Вольтер написав книжку «Історія Карла XII», яку до кінця XIX ст. було перевидано понад 100 разів. Дві сторінки в ній присвячено Україні та її гетьманові Івану Мазепі. У своєму творі Вольтер писав про Україну: «Україна завжди прагнула свободи, але, оточена Москвою, Туреччиною і Польщею, все була примушена шукати собі протектора в одній з цих держав». Мазепу він описував так: «Це була відважна людина, далекоглядна, невтомна в праці, хоч і поважного віку».

·               Коли О.С. Пушкін  лежав смертельно поранений після дуелі, лікар побачив, що залишилося йому жити лічені хвилини,  запитав: “Може покликати друзів попрощатися?”. Пушкін, а він лежав у своєму робочому кабінеті, обвів очима стелажі з книгами і промовив: “Прощайте, мої друзі!”. За мить великого поета не стало.

Цікаві випадки з життя відомих письменників

        Про відомих письменників можна знайти величезну кількість інформації - як вони жили, як творили свої безсмертні твори. Читач зазвичай не замислюється про особливості характеру і спосіб життя письменника,  але деякі факти його біографії є  вельми цікавими і навіть викликають посмішку.

    Пропонуємо  цікаві випадки з життя знаменитих літераторів.

           Одного разу у Франсуа Рабле не було грошей, щоб дістатися з Ліона до Парижа. Тоді він приготував три пакетика з надписом «Яд для короля», «Яд для королеви» і «Яд для дофіна», і залишив їх в готельному номері на видному місці. Дізнавшись про це, господар готелю тут же доповів властям. Рабле схопили і з конвоєм доставили в Париж прямо до короля Франциска I, щоб той вирішив долю письменника. Виявилося, що в пакетах був цукор, його Рабле тут же і випив зі склянкою води, а потім розповів королю, яким чином він вирішив свою проблему.

Коли  Федір Михайлович Достоєвський був засланий до Омська у фортецю, дружина декабриста Фонвізіна подарувала йому Євангеліє. У перші два роки, що письменник провів в Омську, йому не давали ані книг, ані можливості писати, і ув'язнений весь цей час читав Євангеліє. У письменника навіть не було олівця, і він нігтем робив помітки на полях - всього близько 1700. З цією книгою Достоєвський не розлучався до кінця життя.

    Олександр Дюма якось обідав у відомого лікаря, і той попросив письменника написати що-небудь в його книгу відгуків. Дюма написав: «З того часу, як доктор лікує цілі родини, потрібно закрити лікарню». Лікар вигукнув: «Ви мені лестите!». Тоді Дюма дописав: «І побудувати два кладовища...».

Одного разу  Марк Твен отримав пачку рукописів  зпоганими віршами під заголовком «Чому я живий?». Повертаючи рукопис невідомому стихотворцу,  Твен написав йому: «Тому, що послали вірші поштою, а не прийшли в редакцію особисто».

   Якось Бернард Шоу зайшов до ресторану, де грала занадто гучна музика. Покликавши до себе метрдотеля, він спитав: «Ваші музиканти грають все, що попросиш?» - «Ну, зрозуміло, сер!» - «Тоді передайте їм ось ці гроші і попросіть, щоб вони півгодини пограли в покер».

Книги-ювіляри 2016 року

695 років - А. Данте «Божественна комедія» (1321)

290 років - Дж. Свіфт «Подорожі Гуллівера» (1726)

235 років - Д.І. Фонвізін «Недоросток» (1781)

225 років - Р.Е. Распе «Пригоди барона Мюнхгаузена» (1791)

200 років - Е.Т. Гофман «Лускунчик» (1816)

190 років - Дж. Купер «Останній з могікан» (1826)

185 років - М.В. Гоголь «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1831)

185 років - О.С. Грибоєдов «Горе від розуму» (1831)

185 років - В. Гюго «Собор Паризької Богоматері» (1831)

185 років - Стендаль «Червоне і чорне» (1831)

185 років - О. де Бальзак «Шагренева шкіра» (1831)

180 років - О.С. Пушкін «Капітанська дочка» (1836)

175 років - Дж. Купер «Звіробій» (1841)

170 років - О. Дюма «Граф Монте-Крісто» (1846)

165 років - Г. Мелвілл «Мобі Дік, або Білий Кит» (1851)

155 років - Ф.М. Достоєвський «Принижені і ображені» (1861)

150 років - Ф.М. Достоєвський «Злочин і кара» (1866)

150 років - Т. Майн Рід «Вершник без голови» (1866)

140 років – М.О. Некрасов «Кому на Русі жити добре» (1876)

140 років - М. Твен «Пригоди Тома Сойєра» (1876)

115 років - А. Конан Дойл «Собака Баскервілів» (1901)

90 років - О.С. Грін «Та, що біжить по хвилях» (1926)

85 років - І. Ільф і Є. Петров «Золоте теля» (1931)

80 років - В.П. Бєляєв «Стара фортеця» (1936)

80 років - В.П. Катаєв «Біліє парус одинокий» (1936)

80 років – О.М. Толстой «Золотий ключик, або Пригоди Буратіно» (1936)

80 років - К. Чапек «Війна з саламандрами» (1936)

75 років - А.П. Гайдар «Тимур і його команда» (1941)

65 років – М.М. Носов «Вітя Малєєв у школі і вдома» (1951)

65 років - Дж. Родарі «Пригоди Чиполліно» (1951)

65 років - Д. Селінджер «Над прірвою в житі» (1951)

45 років - Г.М. Троепольскій «Білий Бім Чорне Вухо» (1971)